Ожи́на (Eubatus; народні назви виприни, бамбара, бамбера, драпаки) — підрід рослин, поширений майже по всьому світу. Має вигляд чагарників до 3 м заввишки і дає м’які плоди, популярні для виготовлення варення та вина. Ожина — близько споріднена з малиною, морошкою і малиною пурпуровоплідною (японською), відноситься до родини розоцвітих. Дикі ягоди кислуваті, тьмяно-чорні з сизим нальотом сидять по кілька плодиків на одному ложі. Культурна ожина неколюча, усипана дуже великими ягодами, за смаком варіює від водянистої кислуватої до солодкої. Ожина — найврожайніша зі всіх напівчагарників, дуже витривала і цінна культура. Водночас систематично недоглянута ожина стає злісним бур’яном, особливо в районах з дерново-підзолистими та лісовими ґрунтами. Ожи́на лісова(Eubatus) ЗАСТОСУВАННЯ Ожина має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини вживають при порушеннях нервової системи (неврозах, істеріях), склерозі, недокрів’ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу. Ягоди, листки й корінь ожини мають жарознижувальну, потогінну, зміцнювальну й заспокійливу дію. Листя має антисептичну, в’яжучу, кровоспинну, потогінну, ранозаживляючу дію; корінь — в’яжучу, кровоспинну; сік з кореня — сечогінну дію, а настій листів характеризується закріпляючим моторику кишечнику ефектом.
